AKT2

Королівський Акт про правове відродження суб'єктності Українського Народу у системі міжнародного публічного права.

Цей Акт затверджується вищим представницьким органом Українського Народу - Його Величністю, Королем Українського Народу, носієм мандату Народу, вираженого через Декларацію про вільність і суверенітет Українського Народу від 19 березня 2024 року, та на підставі природного, історичного та міжнародного права.

Ми, Український Народ - історичний, етнокультурний суб'єкт, що є історичною, мовною, культурною, етнічною, духовною та правовою спільнотою, з тисячолітньою тяглістю буття на власній землі, від часів Русі (IX-XIII ст.), через козацьку державність (XVI-XVIII ст . ) ОБСЄ, міжнародних правозахисних організацій, усіх суб'єктів міжнародного права, визнаних та історичних монархій, та академії Держава України через юридичний акт конституційного визнання міжнародно-правових процесів (Декларація про державний суверенітет України) конституційного полі держави наслідків.

Тому Ми, Український Народ, є автохтонною (autochthonous), історично сформованою етнополітичною спільнотою, що володіє унікальними, притаманними лише їй ознаками ідентичності, правосуб'єктності та волі до самоуправління, яка виникла не як похідна від будь-якої держави, а як самостійна форма соціального буття народу. Наша ідентичність має невід'ємний, незамінний та непохідний характер – non-derivability відповідно до загальновизнаних норм міжнародного публічного права (далі у тексті – Український Народ).

Маючи право на самовизначення, і створювати інституції для представництва своїх інтересів на міжнародному рівні, відповідно до статей:

• Стаття 1 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ICCPR, 1966) – декларація про самовизначення; 
• Статті 3-5 , 33 Декларації ООН про права корінних народів (UNDRIP, 2007) – право на ідентичність та інституційне представництво

Український Народ, визнає Корону Українського Народу як моральну та правову форму свого інституційного представництва у міжнародному полі і публічно заявляємо :

• що назва «Україна» походить від нашого імені – історичного самоназовного етноніму «Український Народ», що має пріоритет у праві на ідентичність відповідно до принципу самоназви (principle of self-identification and non-substitution of ethnonym), а не навпаки ;
• що державність України історично сформувалася на основі суверенної волі саме Українського Народу;
• що в новому праві України, з 1990 по 1996 роки, Український Народ було трансформовано у політичній конструкції «Український народ», яка замінила природного суб'єкта цивільним множиною;
• що ми позбавлені правового голосу, міжнародно визнаного представництва та юридичного імені у внутрішньодержавному та міжнародному полі.